ГоловнаРеєстраціяВхід ТОВ "АГРОПРОМ-М" Понеділок, 21.05.2018, 14:43:01
  Каталог статей Вітаю Вас Гість | RSS

 
 
Головна » Статті » Різні статті

Виникнення Землі, Сонця, Галактики.

Запитання без відповідей.

Сучасна геохімія зробила величезний крок вперед за останні 50 років. На основі накопичених даних пояснити походження Сонячної системи, народження океану та континентів можуть не довго живучі ізотопи.

         В своїй роботі вчені професор Інституту геохімії ім. В.І. Вернадського Ернест Галімов і професор Каліфорнійського технологічного інституту Самуєль Епстайн «Хімія ізотопів: від археології Всесвіту до екологічного контролю» приходять до висновку,  «що речовина нашої Сонячної системи являє собою суміш ядерно – різнорідних матеріалів, синтезованих в час різних космічних подій» (?!).

Так в метеориті Річардтон виявлено ізотопну аномалію ксенону (Хе 129). Надлишок ксенону згідно розрахункам міг би утворитися після розпаду первинного іридію 129. Аналогічно було доведено, що надлишки Хе 134 і Хе 136 можуть утворитися з Рu 244. Але період напіврозпаду І129  и Pu244 відносно малий і складає 160 і 820 мільйонів років відповідно. Продукти їх розпаду могли зберегтись в метеоритах лише при умові, що синтез цих елементів відбувся незадовго до утворення твердих часток або тіл, здатних утримувати газ.

В 70-ті  і  80-ті роки було виявлено неон 22, який міг утворитися лише в результаті потужного опромінення з великим виходом Ne22. Далі було виявлено ізотопні аномалії кисню, вуглецю, магнію, самарію, свинцю, урану ті інших елементів.

Автори цього дослідження прийшли до висновку, що зовсім недавно біля нашого сонячного пило газового скупчення вибухнула наднова зірка, що і збагатила його цими ізотопними та важкими хімічними елементами. Проте це припущення ставить нашу Сонячну систему в виняткові умови – вибух наднової зірки, та ще й поблизу газопилового скупчення, надзвичайно рідкісне явище.

Але знову повстає нове запитання: якщо Сонце за сучасними уявленнями  існує вже 13 - 15 мільярдів років, то чого ці запозичені ізотопи до цього часу ще не розпались?

І все ж в цій роботі подано дуже цінну інформацію і висловлено сміливу думку: ізотопи синтезовано відносно недавно.

 

Виникнення Землі, Сонця, Галактики.

         Нездатність існуючих гіпотез відповісти на багато питань про походження зірок, Сонячної системи, планет і навіть хімічних елементів, спонукають спробувати дати пояснення на основі абсолютно нової теорії холодного протон – протонного синтезу.   
         Першим, хто зробив спробу дати наукове пояснення виникнення Сонячної системи, був П’єр Сімон Лаплас. Він припустив, що спочатку скупчення газів і пилу було розпеченим, а потім з нього утворилась Сонячна система з усіма планетами. Противником даної гіпотези був академік Отто Юлійович Шмідт, який стверджував, що спочатку вся маса газопилового скупчення була холодною, а потім почала поступово розігріватись від стискання. Обидві ці гіпотези в чомусь суперечили одна одній, а в чомусь доповнювали, але жодна з них не давала відповідь на питання:

- як з’явились в цьому скупченні всі хімічні елементи таблиці Менделєєва;

- звідки взялась та колосальна енергія, що розігріла всі планети до рідкого стану; (Це підтверджує вигляд Місяця, вся поверхня якого покрита величезними кратерами явно вулканічного походження.)

- чому геологічні породи Землі мають різний вік, якщо згідно цих гіпотез, вони мали б утворитися одночасно та багато інших.

На наш погляд і Лаплас, і Шмідт були правими в своїх припущеннях.

Спочатку величезне скупчення водню було холодним, а потім почало розігріватись в результаті синтезу нових елементів. При утворенні нового елементу виділяється енергія ядерного зв’язку у вигляді електромагнітного випромінювання, що і перетворило скупчення водню у зірку, яку люди назвали Сонцем. Правомірно поставити наступне запитання, а звідки ж взявся водень?

 

                                      Теорія кільцевого електрона.

Водень складається з протону, навколо якого обертається електрон у вигляді кільцевої електромагнітної хвилі. Теорія кільцевого електрона заснована на корпускулярно-хвильовому дуалізмі та встановлює первинність і елементарність електромагнітного ефіру Г. Герца. (В сучасній фізиці використовується поняття масово-енергетичний вакуум)

         Спрощено можна уявити, що міжзоряний вакуум представляє собою величезний океан реліктового електромагнітного випромінювання, що виник в результаті всесвітнього вибуху, в якому є свої течії, великі і малі турбулентні вихрі, які рухаються в різні напрямки.

Електрон народжується із цього електромагнітного вакууму і представляє собою замкнуту в кільце електромагнітну хвилю. По суті це електричний струм, що тече по кільцю в певному напрямку. Спін електрона вказує напрямок руху цього току. 

         Одним словом лінійне електромагнітне поле здатне породити безліч позитивних і негативних кільцевих токів: електронів, позитронів, бета і анти бета частинок.

Позитрон відрізняється від електрона лише напрямком руху його кільцевого току. При зіткненні електрона і позитрона вони анігілюють, випромінюючи два лінійні гамма кванти і знову перетворюючись на елементарне електромагнітне поле.

                                           

                                           Побудова протона.

         Сучасна наука експериментально довела, що матеріальні тіла складається з атомів і молекул. Атоми складаються з ядра і електронної оболонки, а саме ядро – з протонів і нейтронів. Виявилось, що протон і нейтрон – родичі. Нейтрон (N) більш важкий  і у вільному стані розпадається на протон (p),  електрон (e) та антинейтрино (u) за формулою:

                            N  =  p  +  e  +  u

 (Оскільки нейтрино не має маси спокою, то ця віртуальна частинка є лише  електромагнітною енергією.)

          Ф. Рейнес і К. Коуен відкрили у 1956 році фото розпад протонів на легкий нейтрон і позитрон по схемі

                             p + Y0,5  =   n  + b

         n – легкий нейтрон,  b – антибета частинка,  Y – гамма – фотон.

Підтвердженням факту фоторозпаду протона слугував факт одночасного виникнення легкого n-нейтрона і позитрона, який зразу ж анігілював  з  електроном з викидом двох гамма фотонів з енергією

0,511Мев.

         Отже протон виявився складною частинкою створеною легким нейтроном, навколо якого обертається кільцевий позитивний струм, а це є ні що інше, як анти бета частинка.  У 1957 році було доведено, що бета частинка має лівий гвинт, а анти бета частинка – правий. Новоутворений протон має позитивний заряд і магнітний момент, доти, поки навколо нього не з’явиться негативний кільцевий ток. Так утворюються атоми водню, які є початковим матеріалом, з якого побудовані всі інші хімічні елементи.

                                     

                            Легкий і важкий нейтрон.

Зрозумівши будову протона, можна уявити модель важкого нейтрону, який складається з протону  навколо якого обертається бета частинка.

Це підтверджується наявністю магнітного моменту у нейтрона.                   

         К.Андерсен у 1932 році відкрив ядерний розпад важкого нейтрона з викидом бета і анти бета частинок, з утворенням легкого нейтрону.

Природа цієї частинки досі ще не з’ясована.

Якщо біля легкого нейтрону починають обертатись в різні напрямки бета і анти бета частинки, то він знову перетворюється у важкий нейтрон (N). Оскільки анти бета частинка обертається навколо легкого нейтрону по більш низькій орбіті і з більшою частотою ніж бета частинка, то вона має більшу енергію і це пояснює наявність у важкого нейтрону магнітного моменту.

 

Фактично цей магнітний момент і є силою тяжіння  - гравітацією.

         З вищевикладеного, випливає, що міжзоряний електромагнітний вакуум є первісним матеріалом,  з якого народжується всі відомі нам матеріали, що дає підстави для парадоксального висновку: вся оточуюча нас матерія і ми самі є електромагнітною енергією в потенційній формі.

 

                                      Народження хімічних елементів.

         Новоутворені газопилові скупчення заповнюють всесвіт і під впливом гравітаційних сил починають ущільнюватись в велетенські «хмари».

         З часом атоми водню настільки зближуються, що між ними починають існувати сили відштовхування електронних оболонок, але при поглинанні електроном гамма кванту відповідної енергії частина атомів іонізується. В скупченні водню з’являється деяка кількість протонів, які при певних умовах можуть взаємодіяти між собою по формулі:

                           p + p  =  d + b + Y0,42

                            p  + Y0,5   n  +  b

                            p  +  n  =  d  +  Y2,21

В цій формулі задіяна ще реакція розпаду протона на легкій нейтрон з випромінюванням гамма кванту. Без цієї реакції взаємодія двох протонів неможлива. Витрати мільярдів доларів на спорудження прискорювачів протонів, плазмових пасток, Токамаків виявились безрезультатними.

Це означає, що природа не терпить насилля над собою і, в той же час, вона геніальна в своїй простоті: реакція протон – протонного синтезу можлива навіть при температурі космічного холоду і йде в природі постійно.

Першим синтезованим елементом природи є легкий та важкий дейтрони  і реакція буде йти по схемі:

                            p  +  n  =  d  +  Y2,21

                            n  +  e  +  b  =  N

                            p  +  N  =  D  +  Y2,21

В природі переважна кількість дейтронів є легкими, тому що енергія експериментально фото роз’єднання дейтронів складає 2,21МеВ.

Це і не дивно, тому що в цій реакції немає сил відштовхування. Утворення важкого дейтрону відбувається значно в менших кількостях і за певних умов через наявність орбітальних токів.

         Другим новонародженим елементом природи є ядро гелію – альфа частинки.

D + D  =  Не + 22,6МеВ

Експериментальне підтвердження цієї реакції є каменем спотикання для всіх академій світу, але наявність у всесвіті величезної кількості гелію, говорить про те, що для природи це зовсім просто – треба лише розгадати її секрет.

         Схема а-частинки має вигляд

                            P     N     P     N

В а-частинці ядерні сили притягання   і відштовхування врівноважують одна одну і досягають насичування.  Завдяки цьому а-частинки не з’єднуються між собою і окремими нуклонами. Саме тому ядра берилію  4Ве8  нестабільні і розпадаються на два ядра гелию. Ядро гелію може з’єднуватись лише з дейтроном чи тритоном з утворенням,

         3Li   ,    3Li     ,     4Be 

які зберігають цю властивість альфа частинки.

Після цього,  а-частинки починають, як цеглинки, будувати всі хімічні елементі, які є в природі, виділяючи при цьому колосальну енергію.

Наприклад вуглець    С    має 3 а-частинки, кисень   О   - 4 а-частинки, неон   Ne  - 5 а-частинок  і  т.д.

 Скупчення водню і гелію перетворюється на палаючу зірку.     

Так утворюються всі хімічні елементи аж до урану, в якому є надлишок нейтронів, що спричиняє його нестабільність і радіоактивність. Відразу ж починається зворотній процес розпаду радіоактивного елемента до стабільного стану, в якому кількість протонів і нейтронів буде однаковою.

          Народження зірок йшло мільярди років з поступовим розігрівом хмари водню і синтезом важких хімічних елементів, що утворили центр тяжіння. Тому червоні зірки-гіганти типу Бетельгейзе в сузір’ї  Оріона, можуть виявитись молодими, а не старими, як вважають сьогодні.

                                             Народження сонця.

З утворенням єдиного центру тяжіння,  процес утворення Сонця поступово прискорюється за рахунок стиснення речовини та впливу електромагнітного поля. Основна частина маси Сонця складається з водню та гелію, але в той же час синтезуються всі інші хімічні елементи, які негайно занурюються в  розпечені до 13 мільйонів градусів надра. Тому їх практично неможливо виявити за допомогою спектрального аналізу. Поверхня Сонця має температуру 6000 градусів Цельсія, що перетворює атоми всіх елементів у плазму.

Але цей процес йде дуже повільно. Більше 5 мільярдів років знадобилось Сонцю, щоби його температура досягла сучасного рівня, а його об'єм та діаметр раніше були набагато більшими. Більшість астрономів вважають гігантську зірку "Бетельгейзе" в сузірї  Оріона, діаметр якої більше за орбіту Марса, старою, тому що температура її поверхні всього 3000 градусів за Цельсієм. Ми, навпаки, розглядаємо Бетельгейзе, як молоду зірку, яка тільки починає розігріватися, а в короні утворюються нові планети.

Відстань між Землею і Сонцем вимірює майже 150 мільйонів кілометрів. Промінь світла, що складає 300 000 км / сек, досягає нашої планети на 8-й хвилині. Об’єм  Сонця в 13001000 разів перевищує земну. Астрономи також оцінили масу Сонця - це більше, ніж маса Землі 333400 разів. Порівняння  показує, що щільність маси Сонця в 4 рази менша, ніж маса нашої планети.

Але це виглядає так тільки з першого погляду. Щільність Сонця не є однорідною. Поверхневий шар складається з іонізованих газів, а ближче до центру синтезуються і концентруються важкі елементи.

Температура Сонячного ядра досягає 13-20 млн. градусів за Цельсієм і більш гарячі  струми рухаються до поверхні, а більш холодні - занурюються в  надра. Саме тому на вигляд  фотосфера Сонця покрита темними і світлими гранулами.

Через велику відстань вони можуть бути ледь помітними, але їх реальний розмір коливається від 700 до 1 400 кілометрів.

Такий вигляд Сонця має майже завжди, але іноді на його поверхні з'являються великі плями або група плям. Вони мають форму вихорів, і можна побачити, як вони поглинають речовину Сонця.

Цей процес супроводжує появу потужних електричних полів. Температура плям нижче, що в фотосфері і становить 4 500 градусів за Цельсієм.
       Зірка закінчує своє життя, коли вичерпується водень. Діаметр її зменшується,  електромагнітні поля входять в резонанс по всьому об’єму і величезна маса протонів і альфа частинок миттєво перетворюється в більш важкі елементи, що спричиняє колосальний викид енергії зв’язку і вибух, з народженням Нової зірки. Так буде і з нашим Сонцем.

 

                                      Народження планет.

З утворенням хімічних елементів з важкими ядрами все сильніше починає діяти закон всесвітнього тяжіння і вони починають рухатись до єдиного центру.          

Утворюються розпечене ядро, що випромінює високочастотне електромагнітне поле у вигляді гамма квантів.

Відомо, що коли магнітне поле пересікає електропровідне середовище, яким є іонізований газ, по ньому починає протікати електричний струм в певному напрямку навколо розпеченого ядра.

За законом електромагнітної індукції генерується протидіюче поле і вся маса іонізованого газу починає обертатись навколо центру сплющуючись та ущільнюючись. Утворюється газовий диск, який по спіралі наближається до центру, що призводить до збільшення його швидкості обертання. Одночасно в ньому продовжується процес синтезу важких ядер, що призводить до утворення нових центрів тяжіння, що рухаються по відповідним орбітам за законом Кеплера.

Так природа побудувала перший космічний  електродвигун.

         Ці нові центри тяжіння теж починають розжарюватись і обертатись навколо своєї осі. Поблизу цих нових центрів починає обертатись і маса газу, утворюючи супутники планет. Так утворився супутник Землі Місяць, а також всі супутники інших планет. Процес утворення цих супутників яскраво демонструють нам кільця Сатурну, де процес їх утворення ще не завершився.   

         Пройдуть мільярди років перш ніж ці маленькі зірочки – планети почнуть охолоджуватись, утворюючи земну кору. Це фактично більш легкий застиглий шлак з гранітів і гнейсів, що плаває по більш важкому рідкому базальту.

         Так утворився первісний континент, умовно названий Гондвана.

Але процес синтезу в надрах планети і навколо неї продовжується. Як відомо, ядро атому має зовсім малий об’єм. Коли ж воно отримує електронну оболонку, то в надрах планети виникає колосальний тиск, що розриває земну кору на окремі материки. Планети починають рости, збільшуючись в діаметрі. Тому-то Америка відірвалась від Африки і продовжує віддалятись від неї.

Протон-протонний синтез йде в надрах нашої планети і сьогодні.

Так утворились океани, моря, океанічні впадини. Наростаючий тиск зменшують вулкани з утворенням островів та землетруси. Неправильним є погляд, що розпечене рідке земне ядро живиться енергією розпаду радіоактивних елементів, тому що в свіжій  вулканічній магмі немає високорадіоактивних елементів кобальту, стронцію, цезію та інших. Лише ядерний синтез здатен забезпечити цю енергію на протязі мільярдів років. Саме завдяки цьому синтезу найстаріші геологічні породи на Землі мають вік 4,5 мільярдів років, а базальти дна Тихого океану всього 180 мільйонів років. 

         В ідеальному випадку, розподілення хімічних елементів в рідкому середовищі мало б йти шарами по їхній вазі. В основному так воно і відбулось.                                                   

На Землю падають метеорити - уламки планети Фаетон біля Юпітеру, що вибухнула, з чистого заліза. Але по тріщинам в Земній корі і по жерлам вулканів на поверхню виливається практично всі хімічні елементи, що існують в природі.

         Але чому ж вибухнула планета Фаетон, утворивши пояс астероїдів і кілька малих планет?

 

                                      Загибель планети Фаетон.

         В попередніх главах була показана роль електромагнітного поля для протікання процесу синтезу. Очевидно, що саме це поле може і прискорити

цей процес. На наш погляд, вірогідні три варіанти розвитку подій.

1. Можливо, що сусідство планети-гіганта Юпітера з потужним магнітним полем, призвело до резонансних процесів в ядрі Фаетона. Це прискорило ядерний синтез настільки, що і призвело до вибуху планети.

2. Можливо, що під дією того ж електромагнітного поля Юпітера, або резонансних процесів, почався ланцюговий процес нейтронізації протонів  (колапсу речовини) за прикладом народження Нових зірок, що і призвело до загибелі планети. ( За деякими даними, можливість процес колапсу речовини в земних умовах експериментально довела київська лабораторія «Протон – 21».)

         3. В третьому варіанті ми допускаємо втручання в ядерні процеси розумних істот, що жили на цій планеті. В пошуку нових джерел енергії, вони почали робити небезпечні ядерні експерименти (так само, як «Протон – 21», або французи з Колайдером).   В результаті вони знищили і себе, і планету.

Як би там не було, можна стверджувати, що практично всі метеорити – це уламки планети Фаетон, а його загибель є пересторогою всім людям на Землі.

 

                                      Біосинтез.

На ядерних перетвореннях природа не зупинилась – почались хімічні реакції, що породило безліч сполук. Але найцікавішим виявилось утворення групи  СН,  СН2, СН4 – перших органічних з’єднань (вуглеводів). Доведено, що атмосфери планет-гігантів, в основному складаються з метану СН4. Така ж атмосфера раніше була і на Землі. Далі процес пішов по  наростаючій: в атмосфері метану при високій температурі  і  тиску з’явились пропан, бутан і, нарешті, нафта!

Але ось з’явився кисень і почалась всесвітня пожежа з утворенням  водяної пари. При охолодженні вода утворила океани і моря. Коли ж температура води знизилась приблизно нижче 40 градусів в ній почалось народження життя – перших амінокислот. Недаремно Антуан де Сент Екзюпері говорив, що вода - це життя.                                         

Дійсно, вода в діапазоні температур від нуля до приблизно 40 градусів, є формою життя. В воді утворились перші мікроорганізми, рослини, тварини і, нарешті, з’явилась людина, що почала перетворювати, а потім і нищити саму природу.

Проблема пошуку та застосування нових джерел енергії спонукає  людство до дії, але тут треба проявити максимум обережності, щоб новітні Колайдери не перетворили Землю на купу космічного сміття.   

 

                                      Галактика.

Найбільші скупчення водню, в процесі синтезу, утворили ядро і спіралі із зірок нашої галактики. Центральна частина її прихована від нашого погляду газовими і пиловими  туманностями, але ми можемо бачити побудову галактик в сузір’ях Андромеда, Гончих псів та багатьох інших. Там теж йдуть аналогічні процеси синтезу подібних до тих, що утворили Сонячну систему.

Всі існуючі гіпотези походження хімічних елементів, утворення зірок  та планет змушені застосовувати пояснення, які ставлять нашу Сонячну систему в унікальне становище – вибух поблизу наднової зірки, накопичення з самого початку в газопиловому скупченні абсолютно всіх хімічних елементів, які утворені зірками різних типів і так далі. Між тим закони природи універсальні у Всесвіті, а її рішення прості і тому геніальні.

                                              Походження комет.

З перших випусків обговорюваної теми, з'явилися нові наукові дані,  що доводять достовірність теорії холодного ядерного синтезу.

7 січня 1999 року з мису Канаверал космічний корабель "Стардаст" був успішно запущений до короткотермінової комети 81P / Vilda 2 сім'ї Юпітера. Після третього обходу навколо Сонця,  2 січня 2004 року апарат пройшов над ядром комети на відстані 236 км. Під час цього наближення "Стардаст" відправив на Землю дуже детальні картини поверхні з найвищою роздільною здатністю, яку ніколи раніше не робили. Ядро комети - 1, 65х2,00х2, 75 км. Альбедо 0, 03 - 0,015.

Відповідно до сучасних знань про комети, ми повинні були б спостерігати блоки льоду та заморожених газів на знімках. Але вчені виявили кілька гострих піків 100 м. висотою і кратер глибиною понад 150 м. Деякі кратери центральної порожнини мають круглу форму, оточені деякими нерівностями та шорсткістю матерії комети, викинутою з глибини ядра. Деякі інші кратери мають абсолютно рівне дно і прямі стіни. Найбільший діаметр кратера, який називається "Ліва нога", дорівнює 1 км. Ще одним сюрпризом була велика кількість (більше 25) і висока активність вузьких потоків часток (джетів), які вилітали з різних місць поверхні ядра. Деякі з цих надвисокошвидкісних струмів (джетів), як і раніше, залишаються вузькими та потужними, як водяний струмінь від пожежного насоса і створили серйозну проблему для космічного апарату "Стардаст". Космічний дослідник був буквально пронизаний мільйонами часток в секунду, коли проходив через три гігантські струменя. Дванадцять таких частинок більше, ніж куля, пробили отвори у верхньому шарі захисного екрану дослідника.

Капсула з кометою речовиною була успішно доставлена ​​назад на Землю. Аналіз комети показав, що в кожній четвертій частинці містяться "високотемпературні" мінерали, такі як форстерит та включення алюмінату кальцію, які можуть утворитися лише при температурі вище 1000 градусів за Цельсієм.

Комета Vilda 2 виявилась літаючим вулканом незрозумілого походження - як мінімум сьогодні американські вчені не можуть це пояснити.

Чому в глибині комети є такий високий тиск і температура, коли температура поверхні близька до абсолютного нуля? На це може бути тільки одна відповідь – там працює холодний водневий ядерний синтез і лише такий процес може бути причиною явища, яке триває тисячі і тисячі років. Наукові дані, отримані американськими вченими, просто підтвердили вищенаведену гіпотезу про виникнення Землі, Сонця та галактик.

Як виникають комети? Оскільки більшість комет повертається до Сонця, то логічно припустити, що насправді Сонце  і є джерелом їх походження. У процесі формування будь-якої зірки на ній виникають потужні вибухи, з викидом величезних кількостей водню та інших хімічних елементів. У 1972 році був зафіксований дуже потужний вибух на Сонці, з виділенням енергії в два міліарда мегатонн. Викинута хмара перевищила розмір Землі, а його маса склала близько одного мільйона тон. Швидкість руху хмари була приблизно 1000 км / сек. Коли силові лінії електромагнітного поля Сонця перетинаються у гарячій плазмі, з'являються  паралельні струмені самоіндукції, поле таких струмів самоіндукції буде направлено проти Сонячного поля. Ці електричні струми стиснуть  плазму у  плоский диск. Під впливом струму самоіндукції в хмарі почнеться процес холодного ядерного синтезу з  утворенням ядер важких елементів і створенням центру тяжіння. Скупчення водню перетворюється на  маленьку зірочку, яка після охолодження стане  кометою. Коли така комета підходить ближче до Сонця,  на неї починає діяти потужне електромагнітне поле. Струмені самоіндукції всередині комети починають збільшуватися, а холодний ядерний синтез починає працювати швидше і збільшується гало (хвіст комети).
Раніше найбільші планети типу Юпітера також мали змогу сформувати комети (деякі вчені навіть називають Юпітер згаслим Сонцем").

За допомогою представленої гіпотези ми можемо пояснити багато незрозумілих явищ та наукових фактів. Ми сподіваємось, що експериментальне підтвердження холодного ядерного синтезу набуде чинності найближчим часом.

                                  Головний секрет природи.
Реакція протонного синтезу теоретично обґрунтована і доведена при випробуванні водневих бомб. 
             
P + P ®d + Y2,1 MeB         (1)     d + d ®He + Y22,6 MeB       (2)

  де   Р – протон,   d – дейтрон,   Y – гамма квант 0,42 МеВ,     He – ядро гелію.

Астрономи і астрофізики впевнені, що термоядерний синтез є джерелом енергії Сонця і зірок, але останні відкриття космічних досліджень ставлять запитання, на які не має відповіді.                 

Першим, хто помітив ефект ХЯС був радянський вчений І.С. Філімоненко, але прихильники термоядерного синтезу його роботу заблокували. Потім була сенсаційна заява американців Флейшмана і Понса, які не маючи відповідної теорії, під тиском авторитетів,  відмовились від свого відкриття. Далі були аналогічні заяви російського академіка Нігматуліна, японського професора Арата з міста Осака та італійця Андреа Россі про експерименти з воднем та перетворенню нікелю 58 в нікель 62 з виділенням енергії вдвічі більше, ніж затрачено.
 Всі ці заяви були сприйняті більшістю вчених світу з великою долею скептицизму, оскільки не були підкріплені відповідною теорією.

8 жовтня 2014 року були опубліковані результати незалежного дослідження генератора HT E-Cat, що проходив у Лугано (Швейцарія) протягом 32 діб починаючи з 24 лютого 2014 за участю групи незалежних авторитетних експертів зі Швеції - Бо Хоістад, Роланд Петтерсон, Ларс Тегнер, Ханно Ессен та Італії - Джузеппе Леві, Евелін Фоши, але без участі в них Россі. За 32 доби експерименту було вироблено 1,5 МВт.ч  енергії при температурі 1200-1400 градусів.
Після закінчення експерименту, склад літію-6(8,6%) і літію -7 (91,4%) змінився до 92,1% для літію-6 і 7,9% для літію-7.
Ще більші зміни зафіксовано в ізотопному складі нікелю.

Кількість нікелю-58 зменшилась з 67% до 0,8%, а кількість нікелю-62 зросла з 3,9% до 98,7%, що викликало  сенсацію і підтвердило ядерно-фізичну природу виділення енергії.
На мою думку тут працює реакція К-захвата, що перетворює атом водню в нейтрон і той безперешкодно приєднується до ядра.
Отже, холодний ядерний синтез підтверджений експериментально, а спроби термоядерників закінчились невдачею.

Природа ж робить реакцію ХЯС геніально просто і протон-протонний синтез здатен йти навіть при космічному холоді.   
Все залежить від відповідної просторової орієнтації магнітних моментів протонів і тому формули 1, 2 повинні мати вигляд:  

                                            ˄ + P˄­ ®˄ + Y2,1 MeB              (3)       

                                            d˄ ­+ ˄ ®He­˄ + Y22,6 MeB          (4)

         Символ  ­˄  вказує на орієнтацію спіну і вектору магнітного моменту ядер. Протони – це спрощено маленькі магніти, які хаотично обертаються з величезною швидкістю і тому з’єднати їх практично неможливо. Але, коли вони попадають в постійне магнітне поле, то вектори їхніх магнітних моментів стають паралельними і протони об’єднуються при космічному холоді, утворюючи  дейтерій.   Альфа частинки теж є магнітами і, як цеглинки, будують всі хімічні елементи аж до трансуранових.
Це  і  є  головний  секрет  Природи.                        
Так народжуються галактики, зірки, планети, а також всі хімічні елементи.

Категорія: Різні статті | Додав: Agroprom-M (26.04.2018) | Автор: Кульматицький В.І.
Переглядів: 5 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 1
0
1  
Теорія  всесвітнього ефіру.
Будь яка хвиля не може переміщуватись у пустоті. Для морської хвилі потрібна вода, для звукової – повітря, метал та інші матеріали, а от у вакуумі звук не передається.
Точно так для просування електромагнітної хвилі потрібен ефір і багато вчених минулого це розуміли.   
Що ж таке ефір?
Нейтрон (N) більш важкий  і у вільному стані розпадається на протон (p),  електрон (e) та антинейтрино (u) за формулою:         
                                            N  =  p  +  e  +  u

 (Оскільки нейтрино не має маси спокою, то ця віртуальна частинка є лише  електромагнітною енергією.)
          Ф. Рейнес і К. Коуен відкрили у 1956 році фото розпад протонів на легкий нейтрон і позитрон по схемі

                                           p + Y0,5  =   n  + b
         n – легкий нейтрон,  b – антибета частинка,  Y – гамма – фотон.
Підтвердженням факту фоторозпаду протона слугував факт одночасного виникнення легкого n-нейтрона і позитрона, який зразу ж анігілював  з  електроном з викидом двох гамма фотонів з енергією 0,511Мев.
         Отже протон виявився складною частинкою створеною легким нейтроном, навколо якого обертається кільцевий позитивний струм, а це є ні що інше, як анти бета частинка.  Тож важкий нейтрон має масу більшу, ніж легкий нейтрон на масу електрона і позитрона.
Залишається допустити, що легкий нейтрон і є частинкою всесвітнього ефіру, який передає всі електромагнітні взаємодії, включаючи і світло!
А оскільки ефір має масу, то він мусить мати і відповідну в’язкість.
        Коли корабель рухається, то він тягне разом з собою і оточуючу воду, швидкість якої біля самого борту близька до швидкості корабля. Точно так і планета Земля, рухаючись через всесвітній ефір, тягне його за собою. Щільність ефіру біля поверхні Землі більша, а на відстані менша.
       З цього випливають наступні логічні висновки:
       - що дослід Майкельсона-Морлі був трактований неправильно;
       - що Фізо своїм дослідом довів захоплення ефіру рухливим середовищем;
       - що швидкість світла не є сталою і залежить від щільності ефіру;
       - що підтверджується здогадка геніального Миколи Тесла, що раз швидкість світла у склі, воді, повітрі менша ніж у вакуумі, то там і менша щільність ефіру, а  не прозора Земля є порожньою «бульбашкою» в морі ефіру, як кулька повітря у воді;
       - що саме ефір зменшував швидкість космічних апаратів «Вояджер»;
       - що Великого вибуху не було і галактики не розлітаються від одного             центру, а червоне зміщення означає лише часткову втрату енергії квантів електромагнітного поля, що збуджують ефір.
Ці сенсаційні висновки ми представляємо науковій громадськості для обговорення з метою пошуку істини.
    
                            Енергетична перспектива людства.
Запаси хімічних видів палива на Землі обмежені і в майбутньому закінчаться. Розвиток ядерної енергетики на поділі ядер урану є тупиковим через забруднення навколишнього середовища радіоактивними елементами, а тому альтернативи керованому ядерному синтезу не існує. Накопичена за кілька століть наукова база даних дає можливість побачити світло в кінці тунелю і дає впевненість у гарних перспективах. Зрозумівши простоту секрету протон-протонного синтезу, винайденого природою, людство обов’язково побудує ядерні реактори для отримання невичерпного джерела енергії.

Література
  • Кульматицький В.І. Планета Земля – продукт ядерного синтезу. Газета «Подільська зоря» №48 (7789) 21.11.2002р.    
  • Скібінський Л.П.  Квантова динаміка. м. Вінниця, «Універсам», 2000р.
  • Скібінський Л.П. Квантова теорія. Електродинаміка. Ядерний синтез. Екологія. м. Вінниця, «О. Власюк», 2003р. 
         4       Скібінський Л.П. Петрук В.Г. Мацюк Д.В. монографія.
                 С 42 Моделювання альтернативних джерел енергії ядерного          синтезу. Винниця: «Універсум-Вінниця, 2007р. 110с.
    ISBN 978-966-641-232-7
         5.     К.І. Чурюмов. Слово головного редактора. Журнал «Наше небо»      №1 2009 р.
         6.     Філіпов Л.П. Всесвіт, Земля, життя. Київ, «Наукова думка» 1977р

  • Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
    [ Реєстрація | Вхід ]
     
     
    Категорії розділу
    Статті по теплотехніці [19]
    Різні статті [9]

    Пошук

    Календар
    Праздники Украины Праздники сегодня
    Курсы наличного обмена на сегодня Сервис расчета стройматериалов

    Статистика
    Flag Counter Законодательные и нормативные акты Украины Ваш IP адрес NewPort-доска объявлений, новостей и рекламы Интернет каталог веб-сайтов Винницы
    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    WOweb.ru - Scripts - JavaScript - Дни существования сайта

     

    ТОВ "Агропром-М" © 1995-2018
    Зробити безкоштовний сайт з uCoz