Сили електролітичної дисоціації - це той природній ресурс, який не використовувався для електроенергії.

Цей спосіб виробництва електроенергії перед всіма іншими має такі переваги:

1) не треба нічого спалювати тому, що для дисоціації вистачає тієї енергії, яку має розчин при кімнатній температурі;

2) перетворення хаотичної теплової енергії в енергію постійного електричного поля відбувається з коефіцієнтом 100%. При цьому розчин охолоджується, тобто дисоціація виконує функцію теплового насоса і генератора постійного електричного поля;

3) при дисоціації кількісні змішення форми енергії більші, ніж теплові ефекти при горінні. Наприклад, при дисоціації NaOH енергія іонів зростає на 4,8 еВ, а при утворенні молекули води із водню і кисню виділяється тільки 2,5 еВ.

Енергетичний потенціал сил дисоціації більший, ніж енергетичний потенціал всіх енергоносіїв в Землі, тому що дисоціація здатна перетворювати низькотемпературну теплоту в електрику. Цей щедрий подарунок природи пролежав мертвим капіталом 120 років з того часу, як швецький хімік Арреніус відкрив явище дисоціації.

Водний розчин КОН містить величезну кількість мікроджерел постійного струму і енергія кожного такого джерела дорівнює приблизно 4,7 еВ. Підключити споживача електроенергії до цих мікроджерел немає технічної можливості, але є технічна можливість використати їх енергію для розкладу води на елекрогенеруючі реагенти Н і ОН. Ці реагенти можна використати для виробництва електроенергії прямим способом, приблизно так, як це відбувається в паливних елементах. Така ідея реалізована у моєму електрохімічному перетворювачі (ЕХП). Лабораторні зразки ЕХП показали стабільну роботу на протязі трьох років. Один зразок успішно пройшов випробування у ДП "Держстандартметрології". Проект ЕХП отримав позитивну рецензію від Інституту загальної і неорганічної хімії ім. В.І.Вернадського.